Років 10-15 тому ми неочікувано виявили те, про що знало лише вузьке коло спеціалістів – на розкладках Андріївського узвозу стали з’являтися прядки, сорочки, старий посуд, разки коралів, венеціанське скло…  Почало приходити усвідомлення, що українська культура (зокрема, українське село) знало не лише криваві часи боротьби за незалежність, відсутності державності. Панщину і колгоспи… Що нам дісталася багата, самобутня, автентична спадщина.

Потрібно було пережити 2 революції , анексію Криму, зазнати російської агресії, щоб нарешті усвідомити:  бути українцем – це почесно, любити українське – це внутрішня потреба, плекати і розвивати українську культуру – це необхідність і запорука самозбереження. В суспільстві з’явився запит на самоідентифікацію і національне самоствердження.

А ще Україна раптом стала модною, а все українське – трендом! 🙂 Історія становлення України, яка довго замовчувалася і спотворювалася, стала запитаною, українська традиційна культура і побут, які раніше цікавили лише фахівців, стали предметом дослідження і захоплення багатьох українців, українське народне вбрання перетворилося на джерело натхнення і предмет бажання. А вишиванка стала абсолютним must have у модників і модниць.

(фото проекту “Витоки”)

Однак, в цьому патріотичному запалі чи не занадто ми захопилися, намагаючись штучно і не зовсім доречно переносити традиції та одяг XIX століття в наш глобалізований, урбанізований, високотехнологічний час? І що нам потрібно знати про український національний стрій, щоб органічно вплести його в сьогодення?

Українське село має самобутню, яскраво індивідуальну, впізнавану історію. На відміну від українців, що мешкали в містах і одягалися вже на європейський манер,  в селі збереглася унікальна стилістика, майже незворотньо втрачена в часи «зрівнялівки» колгоспів, відсутності паспортів і мінімальної можливості мати власність, планомірного нищення всього українського. Традиційна культура українців формувалася зі світогляду, звичаїв, обрядів, перебігу життя селян і були підпорядковані праці на землі.

 

 

Український традиційний одяг це, фактично, сільський одяг, не пристосований до міського життя. Попит на нього – це, в першу чергу, попит на автентику – старовинні речі, що збереглися і становлять історичну цінність. Осучаснити їх та прилаштувати до поширених нині трендів в одязі завдання непросте, над цим у фешн індустрії працюють талановиті команди дизайнерських домів, даруючи вишивці та традиційному крою друге життя.

Перші спроби органічно вплести елементи українського строю в сучасний модний одяг зробила Лілія Пустовіт в 2001 році. Вона показала колекцію, котра вразила публіку. Люди побачили що український національний одяг може існувати в реальному житті.

Потім у Пустовіт був показ, де вздовж подіуму розклали елементи українського строю — музейні експонати. І в кінці показу моделі підхоплювали з підлоги ці речі — що можна накидали на плечі, а що не можна було вдягнути — просто притискали до грудей і було видно наскільки ці старовинні взірці доречні в образах і якими актуальними вони стають у поєднанні із сучасним одягом.

Однією з тих, хто осучаснила український костюм, була Вікторія Гресь. У 2003 р. дизайнерка для своєї колекції купила деякі українські речі на блошиному ринку і переробила їх на свій лад, аби додати їм міського звучання та осучаснити. Як, наприклад, вишукане пальто, перероблене із скатертини. У цих речах її клієнти їздили в Париж і збирали там море компліментів.

Дизайнер Краєвська у той час також створила дуже вдалу колекцію, інспіровану українським одягом — цікаво обіграла рисунок намиста та крій традиційного верхнього одягу – “юпки”.

Скоро після цього Руслана перемогла на Євробаченні і у світі пішла перша хвиля моди на Україну. Багато відомих особистостей приїхало до України, в тому числі Готьє. Пройшовши Андріївським узвозом та побачивши вишиванки, він дав перед журналістами обіцянку, що зробить колекцію за українськими мотивами. Колекцію він створив, зробивши вишиванку гіпертрофовано сексуальною, що ледве трималася на тендітних плечах моделей. Важливим моментом в колекції Готьє було те, що образ українки вже від’єднувався від Росії.

В 2015 році модний дім Valentino випустив неймовірно прекрасну та витончену колекцію, в якій використав слов’янські мотиви, надавши вишиванці кутюрного статусу.

В наш час найбільшими популяризаторами української тематики в моді є Віта Кін та Юлія Магдич. Ці дизайнери розумно вбудували вишиванку в систему одягу сучасної жінки. Сучасні тканини та адаптований крій, зручні ґудзики, гра з візерунками та кольорами вишивки зробили ці речі актуальними у світі.

Події Майдану зробили неймовірно модними і запитаними не лише одяг з елементами українського строю, але й державну символіку та національні кольори. Так світшоти із тризубом Ксенії Шнайдер розібрали у лічені дні після початку Майдану.

Сучасні молоді бренди продовжують популяризувати українську автентику в сучасній моді, використовуючи сучасні технології. Та ж Ксенія Шнайдер на своєму сайті виклала комп’ютерну програму, що дозволяє покупцеві самостійно задавати параметри для створення унікального принту, але особливість програми у тому, що піксельний принт все одно візуально залишається в межах впізнаваних мотивів української вишиванки. І ось саме це дійсно є сучасним українським одягом.

Одяг який зараз є автентикою був органічним продовженням світогляду української жінки, ії способу життя та напряму залежав від економічних, культурних, історичних умов. Вбрання XIХ століття красиве і гармонійне для XIX століття (і для сцени). Хибним  було б намагання механічно переносити його в наш побут.

Інша справа – творчо адаптовані, стилістично вивірені елементи традиційного костюму в сучасному одязі, в прикрасах. Шукайте своє прочитання автентичного вбрання, привносьте часточку української культури в свій образ, гармонійно поєднуйте українську автентику зі світовими трендами.

Найбільш трагічне, найгірше що може статися з українською культурою — це, з одного боку, забуття і нехтування, зневажливе ставлення до українських традицій, звичаїв, одягу, з іншого – сприйняття її як настільки унікальної, що не потребує зв’язку зі світом. Законсервована, замуміфікована, вирвана зі світового контексту – вона загине, позбавлена шансів на розвиток. Тож, як казав Кобзар, «чужому навчайтесь і свого не цурайтесь»!

Facebook Comments